А ще львівську бруківку можна... слухати. Десь за годину до того, як зайде сонце, треба звернути на одну із затишних вуличок середмістя, сісти на бордюрчик і приготуватися. Надвечір'я. Вже ніхто й нікуди не поспішає, автівки пришвартувалися до берегів-хідників, будівельники й ремонтники вгамувалися. Тиша. Тому кожен крок перехожого звучить чіткою нотою. Ближче-ближче-ближче-форте-далі-далі-далі-піано... піаніссімо. У гамми кроків вливаються затишні вечірні мелодії з відчинених вікон кам'яниць: брязкання посуду, знайомі заставки теленовин, невпевнене бренькання на роялі. Боммм - дзигар на ратуші пробив восьму...